Сомнительное очищение: особенности реализации закона №4359а от 24.07.2014

Рада в первом чтении приняла закон №4359а от 24.07.2014 «Про очищення влади», который в народе назвали «законом о люстрации». Жажда люстрации, то есть тотальной чистки всех чиновников на всех уровнях власти, причастных к режиму президента-беглеца, вполне понятна и очевидна. Народ понял, что эпоха коррупции не закончилась со свержением Януковича: ушел только главный коррупционер, в то время как нечистые на руку чиновники на местах продолжают заниматься своим грязным делом. От того, что фасад поменялся, а суть осталась, возникло ощущение «нас кинули». Зачем нужна революция, в результате которого правящий класс олигархо-коррупционной элиты остался у руля, а все налаженные при Януковиче криминальные схемы продолжают работать?

Чтобы показать свою политическую волю (читай – чтобы отстали) депутаты все-таки дали ход инициативе о люстрации всех чиновников, занимающих руководящие посты. В первую очередь речь идет о судьях, прокурорах и офицерах силовых ведомств, а также о высшей государственной власти. Однако принятый закон – не кол в сердце, а лишь колючка в пятую точку для коррупционного монстра. Почему? Давайте вместе разберем документ и оценим реальные риски и преимущества.
В первую очередь наводит на сомнения сама постановка вопроса: речь идет всего лишь о проверке. Не забыли написать и принципы проверки, в очередной раз наполнив норму закона ненужным и совершенно неуместным популизмом по поводу верховенства права:

Перевірка відповідно до цього Закону ґрунтується на принципах:

  • верховенства права;
  • законності;
  • комплексного здійснення правових, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів із перевірки;
  • невідворотності відповідальності суб’єктів перевірки за вчинення корупційних та інших правопорушень;
  • відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в реалізації заходів із перевірки;
  • участі громадськості у заходах із перевірки, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів.

Читая эти принципы, невольно задумываешься: а как еще может осуществляться деятельность, как ни на основе принципа законности, верховенства права и т.п.? Неужели можно еще как-то, раз уж эти положения фиксируются законодательным актом? Ну да ладно. Оставим популизм для популистов, перейдем к делу.

Кого будут проверять?

Закон определяет следующих субъектов, подлежащих проверке:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

в) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

г) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції;

ґ) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;

д) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби;

е) члени Центральної виборчої комісії;

є) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

2) особи, які претендують на заняття посад, визначених пунктом 1 цієї статті.

Автоматически проверку не прошли

Пожалуй, наиболее интересный, яркий и дискуссионный момент – автоматический «неуд» по проверке для целого ряда лиц. Укажут на дверь субъектам, которые соответствуют таким критериям:

1) займали посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року:

а) Президента України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України;

б) міністра, керівника іншого центрального органу виконавчої влади, які не є членами Уряду України, Служби безпеки України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Директора Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

в) Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;

г) керівника Державного управління справами;

ґ) члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої ради юстиції;

д) прокурора області, прокурора міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим, прокурора району, міжрайонної прокуратури, прокуратури у містах, прокурора спеціалізованої прокуратури, їх першого заступника, їх заступника;

2) займали посаду у період з 1 грудня 2013 року по 22 лютого 2014 року і не були в цей період звільнені за власним бажанням з органів державної влади (державних органів):

а) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, першого заступника міністра, першого заступника керівника іншого центрального органу виконавчої влади, голів та членів державних колегіальних органів державної влади (державних органів), керівника територіального підрозділу на місцях міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державних колегіальних органів, його заступника, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх першого заступника, заступника, керівника Адміністрації Президента України, першого заступника керівника Адміністрації Президента України, заступника керівника Адміністрації Президента України, керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, першого заступника керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступника керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, членів Ради національної безпеки і оборони України;

б) керівника структурного підрозділу Адміністрації Президента України, його першого заступника, заступника, керівника структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, його першого заступника, заступника, місцевої державної адміністрації;

в) особи начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції;

г) керівники та заступники керівників територіальних підрозділів МВС України та Служби безпеки України в областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних, міжрайонних, районних в містах  відділів;

3) а також:

а) працівники правоохоронних органів, державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування, громадяни України, вина яких встановлена у визначеному законом порядку у завданні шкоди життю, здоров’ю, майну громадян – учасників масових акцій протесту з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

б) працівники правоохоронних органів, які брали участь у затриманні учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII тавизнаних політичними в’язнями згідно із законом;

в) працівники правоохоронних органів, які складали та/або своєю дією чи бездіяльністю сприяли складанню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів тощо стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

г) слідчі органів досудового розслідування, дізнавачі, оперативні працівники, інспектори, які проводили слідчі та оперативні дії щодо учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

ґ) працівники органів прокуратури, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримували державне обвинувачення у суді, вчиняли бездіяльність стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

д) державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які будь-якими діями або бездіяльністю намагалися перешкодити або перешкоджали реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року включно, що встановлено в судовому порядку;

е) особи, які співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємний інформатор чи помічник в оперативному отриманні інформації, що встановлено в судовому порядку;

є) особи, які закликали публічно до сепаратизму, порушення територіальної цілісності та суверенітету України, розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

ж) особи, які робили публічні заяви та інші публічні дії, які містять ознаки расової, соціальної, культурної, релігійної нетерпимості щодо представників української нації та представників інших національностей, що проживають на території України, що встановлено в судовому порядку;

з) голови, заступники та секретарі виборчих дільниць, що організовували фальсифікації виборів Президента України 2004 року, виборів народних депутатів у 2012 році, що встановлено в судовому порядку;

и) особи, які організовували та вчинили дії, що призвели до втрат державного бюджету у сумі понад 1 мільйон гривень, а місцевих бюджетів у сумі понад п’ятдесят тисяч гривень, що встановлено в судовому порядку;

і)  особи, чия дія чи бездіяльність призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини, Комітетом ООН з прав людини та іншими міжнародними органами;

ї) судді, які звільнені за порушення присяги;

4) особи, які до 19 серпня 1991 року:

а) були обрані (призначені) і працювали на керівних посадах Комуністичної партії СРСР, Комуністичної партії України та інших союзних республік СРСР від рівня районного комітету і вище, членом ЦК КПРС;

б) були обрані і працювали у на керівних посадах у складі ЦК ВЛКСМ, ЦК ЛКСМУ та інших союзних республік СРСР, обласних комітетів ВЛКСМ, ЛКСМУ та інших союзних республік СРСР;

в) були у якості штатного працівника чи негласного агента, особи начальницького складу в 5-му управлінні КДБ УРСР, КДБ СРСР, КДБ інших союзних республік СРСР; співпрацювали з КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей);

г) служили чи співпрацювали зі спецслужбами інших країн у формі негласного агента або таємного штатного працівника;

ґ) працювали на посаді начальника політичного відділу (управління) в Збройних силах СРСР, МВС СРСР;

д) причетні до організації політичних переслідувань учасників українського національно-визвольного руху часів Другої світової війни та післявоєнного часу, що встановлено у судовому порядку;

5) не пройшли перевірку відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру суб’єкта перевірки та близьких йому осіб за останні 3 роки та/або не змогли довести законність джерел походження отриманих доходів відповідно до цього Закону;

6) є особами, відомості про яких внесені з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що притягнуті до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень щодо яких судами прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили, а також відомості про накладення дисциплінарних стягнень за корупційні правопорушення;

7) мають громадянство іноземних держав;

8) умисно подали недостовірні відомості в письмовій згоді на проходження перевірки;

9) не надали згоду на проходження перевірки.

То есть, если выделить основные лейт-мотивы, автоматический отказ в доступе к государственной власти получают:

  • Высшие государственные чиновники и силовики периода «правления» Януковича
  • Все чиновники, не покинувшие органы государственной власти по собственному желанию в период «Евромайдана»
  • Прокуроры и судьи с сомнительной репутацией
  • Коррупционеры и лица с имуществом сомнительного происхождения
  • Лица с коммунистическим прошлым
  • Лица с иностранным гражданством
  • Лица, которые не захотели проходить проверку

Казалось бы, мечта сбылась, вот она, долгожданная очистка. Тем не менее, по каждому из пунктов возникает ряд вопросов, на которые данный закон ответов не дает:

  • Многие чиновники, которые оставались на рабочих местах во время «Евромайдана» — далеко не пособники дела Януковича, они – запуганное стадо, шестеренки в системе, зажатые в механизме. Потому считать автоматическим приговором факт работы на государственной службе в этот сложный исторический период – как минимум сомнительно. Где достоверный критерий причастности к коррупционному режиму Януковича?
  • Для всех нечестивых действий, которые обозначены как признаки провала проверки, есть приписка – «если факт установлен в судебном порядке». Возникает закономерный вопрос: если человек является коррупционером, и это установлено в судебном порядке, почему он вообще может претендовать на должности в государственной власти, а не сидеть в тюрьме?
  • Попытка ограничить присутствие людей с советским партийным прошлым – инициатива похвальная… но заведомо провальная. Почитайте биографию любого деятеля: подавляющее большинство из них были членами КПСС, заканчивали «Высшую партийную школу» и вообще являлись примерными коммунистами. Чтобы реализовать данную идею, придется понизить средний возраст высших чинов органов государственной власти до 30-35 лет. Возможно ли это в стране, где большую часть властных кресел занимают люди предпенсионного и пенсионного возрастов? Конечно возможно. Если престарелые власть имущие начнут устраивать на «жирные» места своих деток.

Подводя итоги

Как инициатива, жест и символ данный закон смотрится неплохо. Эдакий посыл в массы: обещали и сделали, устроим люстрацию. Однако на практике возникнет очень много трудностей с тем, чтобы всех коррупционеров и преступников «в судебном порядке» привлечь к ответственности.

Главный вопрос: захотят ли преступники привлекать к ответственности своих подельщиков?